ПИСЬМЕННИЦЬКЕ СЛОВО
* * *
Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?
— Почорніло я од крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.
Та ще мене гайворони
Укрили з півночі...
Клюють очі козацькії,
А трупу не хочуть,
Почорніло я, зелене,
Та за нашу волю...
Я знов буду зеленіти,
А ви вже ніколи
Не вернетеся на волю,
Будете орати
Мене стиха та, орючи,
Долю проклинати.
Тарас
ШЕВЧЕНКО
(Кос-Арал 1848]
«Козацькі
могили» — місце, з якого видно всю трагедію і всю невмирущість українського народу.
Тут сьогодні звучить наша мова — і це перемога воїнів Хмельницького й Богуна,
перемога історії, що все ж була на нашому боці.
Вклоняюся землі Пляшевої,
землі, де так багато крові предків наших, вклоняюся нинішнім і завтрашнім людям
нової Волині. «Козацькі могили» — велика печаль, але майбутність виростає тільки з
печалі, тільки з труду, тільки з біди.
Дмитро ПАВЛИЧКО, 14 липня 1986 року.
***
Яка була
користь з того, що цілі століття ніхто не міг або не хотів заходжуватися коло
вшанування пам'яті нещасних лицарів наших, загублених лихою долею на
Берестецькому полі? Чи краще було, як ті козацькі кості зоставалися цілі віки
покинутими на «поталу птиці-звірю», як ніхто ніколи не справив їм «чесного
похорону», не згадував убитих ні одним звуком! Чи краще було, як та велика
жертва за волю України — згуба тридцяти тисяч козацького війська, — пішла в
непам'ять, була занедбана, забута!.. Тепер же, хто б не поставив пам'ятник на
козацьких могилах,
— все ж той пам'ятник нагадуватиме нашим людям про минуле,
про ту велику жертву, про те, «чиї вони діти»...
Так само заслуговує
широкого призначення хороша думка — під кого вона б не йшла — заснувати при Берестецькому
пам'ятнику музей. Справді Волинь, прекрасний, розмаїтий край, той край, що жив
колись таким кипучим історичним життям і має досі так багато останків, свідків
того життя, — сси край так мало оглядається на свою історію: так мало пам'яток
тепер про своє колишнє життя, повне трагічного руху, ретельної боротьби думки і
живої сили!..
Отже, коли хтось заходжується коло заснування музею в сла.іутному волинському кутку, при Берестецькому козацькому пам'ятникові, то сьому можна тільки радіти... В усякім разі, більша заслуга того, хто збирає і береже історичні пам'ятки, ніж того, хто руйнує і палить!..
Олена ПЧІЛКА.
* * *
На нашій
Волині багато є історичних місцевостей, достойних уваги... З них особливо
визначається Берестецьке поле з козацькими могилами над річкою Пляшевою... Не
вважаючи на свою славну історичну минувшину, воно довго пробувало занедбане, в
повнім забутті. Воно було забуте невдячними нащадками, подібно до того, як
забуто багато й наших історичних пам'яток. А таких пам'яток у нас на Волині є
доволі... Так-то було й з Берестецьким полем, де тридцять тисяч славних лицарів
зложили в нерівнім бойовищу свої голови за честь і славу, волю і долю
неньки-України. Пам'ятне мусить бути нам всім те поле!..
Клим
ПОЛІЩУК.